Мітки: Поезія

У списку творів з міткою поезія відображаютсья мої віршовані твори. З римами і без laughing. Взагалі мої взаємовідносини з віршами почалися з шостого класу. І за шкільні роки було написано досить багато всього. Але рівень все ж надто дитячий, тому воно залишається відпочивати в зошитах на книжкових полицях рідної оселі.  Твори та вірші, які тут розміщені - це одинадцятий клас та пізніше. Творчий пік у мене був на 2-му курсі, а потім я зайнявся веб-розробкою і писати став усе менше.

  • 12-ий шрифт

    12-ий шрифт, від емоцій [захований]
    Та символ «infinity» нашого щастя
    Та де воно гониться? Спогади… що вони?
    Все тягнуть так усмішку в когось украсти.

    Мої аргументи не будуть прийматися...
  • Вивернутий намертво

    Біль…
    Краплями дощу по скронях.
    Ковтаю вітер вимитий цим плачем
    Тремтячих рук за видихом погоня
    І крик..! Руйнуючий, звірячий!
    Насильно відстань витягнула душу...

  • Д.О. Дві весни: восени і взимку

    Радість. Спокій. Шепіт. Ніч.
    Легкість від обіймів тиші.
    Я над щастям небом вище!
    Я в світанку твоїх віч.
     
    Ніч. Весна. Безмежність. Сон.
    Відблиск зір в твоїм волоссі.

  • Дотик

    живу в пустелі, де водою слугує реальність

    Тримаю ручку 
    вона не віддаляється
    Теоретично
    я можу так само тримати Тебе
    Але ти не ручка...

  • Загублена між пальцями ніч

    Згуком втоми згорнувся в минуле робочий день, Тихим вітром до відпочинку тулились руки, Душі линули в світле бажання живих пісень.. І з сердець цвітом сміху доносились щастя звуки.
    У розмові приємній тонули хвилини й сни,
    У вмовляння впліталися й погляд маленькі мрії.

  • Запахом душі

    Повз душ квітучі вічності над часом,
    Повз ніжне світло нездійсненних зір
    Ми усміхались сумніваннням нашим
    Й сміливо йшли до сніговерхих гір.
    Ми випадковістю народжені й сповиті...

  • Зашиті сни, потомлені повіки...

    Зашиті сни, потомлені повіки,
    Затерті тугою хвилини до годин,
    В Тобі той біль залишиться навіки
    І от вже вкотре з небом я один.

    Згублю свій слід десь в нетрях Твого міста...

  • Звіряче серце (вірш і пісня)

    За місяцем, за ніччю у погоні
    Теплом пекучим – поглядом твоїм…
    В світанків наших гострому полоні
    Моє серцебиття - пекельний дим.
    Холодних митей непохитний спокій,
    Тремтячих рук загублений порив...

  • Зображення раю

    Пульс самотнього спалаху
    Розлилося кохання по сірій кімнаті,
    Вмить розмило байдужість об чисту постіль,
    Закувало обіймами плечі крилаті
    Й за вікном залишило невпевнену біль.
    Від пут одягу тебе повільно звільняю...

  • І був Твій сон

    І був Твій сон... Світанком оповитий,
    Твоєю ніжністю просякнутий наскрізь...
    З чужим життям у близькості прожитий.
    Був скрізь.
    Й потоки слів, емоцій, пережитків...

  • Інеєм ранку

    Розлилися туманом вчорашні тривоги,
    Уквітчалися інеєм смуток і біль,
    Лиш срібляста душа до світанку дороги
    Розростається в ясну думок заметіль
    Швидко села минають, злітаючись в вирій...

  • Ласкаво прошу

    Заходь в цей день.
    Десь тут весна…
    Десь за морозом, снігом, стуком
    Твій видих в сон чарівним звуком,
    Обійми й усмішка ясна.

    Заходь в цей день.
    І тут лишися…

  • Ми

    Холодний вітер, небо в погляд ввібране,
    Тендітних пальчиків в долоні відчуття
    Ретельно ми в цій вічності підібрані
    І в ці години загнані життям..
    Пахучих трав до ніг ледь чутні дотики,

  • Наосліп

    основна частина твору була написана при вимкненому світлі...

    Я наосліп пишу цей украдений світлом рядок.
    Ми наосліп злітаємо в зранене зорями небо.
    Я хитким божевіллям у крилах повік...
    Загублюся...

  • Не поет

    Я своїми віршами пітьму проганяю щоранку!
    Я одним лише словом розвіюю грози і град!
    Сію диво і щастя у всесвіті без перестанку,
    Я рух місяця небом, я ночі ясний зорепад!
    Я втішаю весни тихий сум ніжним запахом квітів
    І від слів моїх тануть усі найлютіші сніги...

  • Не чарівник

    Спілкуючись із вітром
    Байдужий горизонт, хоч рідний та приємний,
    Сміття зігріте сонцем і теплий вітерець
    Поїдені листочки схилились долі чемно
    - надії на рятунок звелися нанівець.
    Самотньо й безнадійно колишеться рослинка

  • Небо над Вкраїною (21 фото)

    21 вивіршена фотографія

    Сліпучий день сполохував думки,
    роїлись радість, миті, сподівання.
    І ми в святого неба сторінки
    вписали погляд, усмішку й мовчання.

  • Недопалене небуття

    Закриті від свідомості листи,
    Порізані від недощастя вірші
    Я твоя воля, тишу відпусти...
    Сьогодні зорі на кохання вище.

    Від твоїх слів тут розквітає сон,
    Мовчанками встеляється по нотах.

  • Остання парта

    Остання парта
    Парта спостерігача
    Мене ніхто не помічає
    А я бачу всіх
    Впиваюсь їх емоціями
    Пірнаю в їх енергетику...

  • Перечачи весні

    Зривався вітер холодом по грудях,
    Ховалось Сонце за шматками хмар.
    Розтерся вечір по шляху, по людях,
    І крихти сну Твоїх злякались чар..

    Зривався вітер холодом по грудях,
    Ховалось Сонце за шматками хмар...

Змінити мову на

Son of Sky - основний псевдонім Олександра Мойсеюка, неочевидне значення якого - "українець".

Згідно праць Олексія Братко-Кутинського, як зазначено в Олександра Середюка, монголо-татари після вторгнення на Київську Русь, почали називати місцевих "хохлами". Першопочатковий переклад цього слова:
"Неба син" (Кок (Небо), ол (син)), що у слов'янському звучанні - "хохол". Простий переклад на англійську: Son of the Sky

Синь неба - це схожа за звучанням назва для сайту.