вдячність замковому небу
Згуком втоми згорнувся в минуле робочий день,
Тихим вітром до відпочинку тулились руки,
Душі линули в світле бажання живих пісень
І з сердець цвітом сміху доносились щастя звуки.
У розмові приємній тонули хвилини й сни,
У вмовляння впліталися й погляд маленькі мрії.
За обіймами й дотиком вічності до весни
Погляд в радощі зрідка ховали тендітні вії.
Й врешті день, утвердившись в рішучості щирих слів,
Покотився до сну, залишаючи простір волі.
Обійнявши весь світ, я життя писав, як хотів,
За собою за руку так легко водивши долю.
Місто квітло, вмальоване в барви казкових стін,
Теплим полум’ям огорталося чистих ще вулиць.
Розчинившись в дзвінкій неповторності тих картин,
Шепіт спалених заходом крил ми серцями чули.
А під небом гукала музика сяючу ніч,
Темним схилом лилася на ніжність німого даху
Легким рухом вгорталась святість в безодню сторічь,
Залишивши на згадку лиш трави обабіч шляху.
Ось і темрява місто обняла холодним сном,
Вже позаду зостались чекання і дотиків квіти.
Тільки десь поміж пальцями запах незримим сукном…
І в душі терпкий відблиск чарівності твого* світу.
* - O. B.
Куди я потрапив?
Шепіт вітру - це своєрідне ословеснення натхнення, яке приходить наче нізвідки і так само безслідно розчиняється у просторі. Якщо коротко - це мій творчий блог.
Олександр Мойсеюк
Про автора
Перші вірші були написані мною ще в шкільні роки. Для мене це було певного роду підготовкою, в той час вони несли трохи іншу функцію. Зараз я відчуваю що це відголос мого внутрішнього світу і емоційного ставлення.
За роки творчості: кілька разів надрукований в місцевій газеті, увійшов до числа молодих авторів збірки поезій "Під крилом у вірша", один з організаторів і ведучих творчого вечору "Містерії жовтня" в м. Чернівці, багаторазовий учасник поетичних та творчих вечорів в якості запрошеного гостя, в студентські роки лауреат "Міжуніверситетського поетичного вечору" в м. Києві.
Читати у
Змінити мову на
Російська