Пісня коханої на слова цього твору
Нігтями у плоть
За місяцем, за ніччю у погоні
Теплом пекучим – поглядом твоїм…
В світанків наших гострому полоні
Моє серцебиття - пекельний дим.
Холодних митей непохитний спокій,
Тремтячих рук загублений порив.
Біль у висках
сталевий… одинокий…
звіряче серце пристрастю зморив.
Забуте вогнище тендітності твоєї
І тисячі метеликів на смерть…
Ця клята смерть… Я рвався теж до неї ,
Та лиш у снів потрапив круговерть.
Гучного грому дзвін за небокраєм,
Жорстоких блискавиць пекельний тріск
В коханні серце звіра догорає
Та попри біль не зломиться і тиск.
Повз відстані й страху трухляві стіни,
Ніч розтинаючи, до твоїх вуст несусь
Не буде більше сумніву – покійний…
І ненависть долати теж навчусь.
Для мене не суттєво все тепер це,
Ілюзії реальність не вкрадуть,
А дике почуття й звіряче серце
Й на хвильку зупинитись не дадуть.
Куди я потрапив?
Шепіт вітру - це своєрідне ословеснення натхнення, яке приходить наче нізвідки і так само безслідно розчиняється у просторі. Якщо коротко - це мій творчий блог.
Олександр Мойсеюк
Про автора
Перші вірші були написані мною ще в шкільні роки. Для мене це було певного роду підготовкою, в той час вони несли трохи іншу функцію. Зараз я відчуваю що це відголос мого внутрішнього світу і емоційного ставлення.
За роки творчості: кілька разів надрукований в місцевій газеті, увійшов до числа молодих авторів збірки поезій "Під крилом у вірша", один з організаторів і ведучих творчого вечору "Містерії жовтня" в м. Чернівці, багаторазовий учасник поетичних та творчих вечорів в якості запрошеного гостя, в студентські роки лауреат "Міжуніверситетського поетичного вечору" в м. Києві.
Читати у
Змінити мову на
Російська