Пульс самотнього спалаху
Розлилося кохання по сірій кімнаті,
Вмить розмило байдужість об чисту постіль,
Закувало обіймами плечі крилаті
Й за вікном залишило невпевнену біль.
Від пут одягу тебе повільно звільняю...
Ніжним подихом в щічку несу до зірок.
Зводить тіло твоє від тремтячого раю,
А за тим - об’єктиву беззвучний курок.
Від пориву зім’ялось в руці простирадло
Та зайнялось раптово від наших кохань.
Порух пальчиків ніжних особи за кадром
Й знову спалах сліпучих взаємних зітхань.
Заплітаються в вічність блаженні судоми,
Розстилаються дотиком мрії і сни.
Відчуваєш терпку насолоду від втоми
Та вологість палких поцілунків весни.
І несуться зображення раю в нетлінність
Ми ж згораємо в ніжності нашій до тла
До земного, раптово, стійка інфантильність
Й в одне злились спітнілі від щастя тіла.
Укриваю цілунком твої вогкі ніжки,
Залишившись удвох з твоїм сном віч-на-віч.
Та остання картинка – лиш світло усмішки
І той рай, що в душі розростався на ніч.
Фантазія на тему Y. B. та O. K.
Куди я потрапив?
Шепіт вітру - це своєрідне ословеснення натхнення, яке приходить наче нізвідки і так само безслідно розчиняється у просторі. Якщо коротко - це мій творчий блог.
Олександр Мойсеюк
Про автора
Перші вірші були написані мною ще в шкільні роки. Для мене це було певного роду підготовкою, в той час вони несли трохи іншу функцію. Зараз я відчуваю що це відголос мого внутрішнього світу і емоційного ставлення.
За роки творчості: кілька разів надрукований в місцевій газеті, увійшов до числа молодих авторів збірки поезій "Під крилом у вірша", один з організаторів і ведучих творчого вечору "Містерії жовтня" в м. Чернівці, багаторазовий учасник поетичних та творчих вечорів в якості запрошеного гостя, в студентські роки лауреат "Міжуніверситетського поетичного вечору" в м. Києві.
Читати у
Змінити мову на
Російська