Мітки: Поцілунок

Пульс самотнього спалаху
Розлилося кохання по сірій кімнаті,
Вмить розмило байдужість об чисту постіль,
Закувало обіймами плечі крилаті
Й за вікном залишило невпевнену біль.
Від пут одягу тебе повільно звільняю...

21 вивіршена фотографія

Сліпучий день сполохував думки,
роїлись радість, миті, сподівання.
І ми в святого неба сторінки
вписали погляд, усмішку й мовчання.

Закриті від свідомості листи,
Порізані від недощастя вірші
Я твоя воля, тишу відпусти...
Сьогодні зорі на кохання вище.

Від твоїх слів тут розквітає сон,
Мовчанками встеляється по нотах.

Розгорається мрія солодкими барвами ночі,
Незабутні слова розлетяться
в відсутності снів.
Тихо «вічність на двох» ніжним
щемом сердець мироточить
I безсмертям пекучим вривається в видихи спів.

Вітер.
Десь поміж твоєї бездоганності моя бездушність.
У пригніченості усмисленій твоєю відсутністю
Паростки весни.
В п’янкім потоці ненастанності
Лиш незворушність...
На мить залиш в легенях мовчання
І знов вдихни.

Блискавка жаданої зустрічі
Вітається ранок холодний зі мною
Своїм світло-сірим понуреним небом.
І вітер турботливий недовесною
Розгублено й спрагло чекає на тебе.

Зірви цей подих із своїх обіймів,
Хай обпече він щастям втому й плечі.
Хоч і слова мої та спроби ненадійні,
Вони в цю мить ввірвались так до речі.

Пристрель цілунком в шию кожну ясність,
Зостав лиш нерозгаданість і мрію...

"Увіковічни мене на своїх грудях смаком мого поцілунку",
Нехай нев'янучою залишиться наша постіль,
Нехай розтане вічність на місцях дотиків моїх рук,
А слабке від захвату серце не витримує пристрасті.
Не лиши цього вітряного вечора напризволяще мого подарунку...