Спалах

Блискавка жаданої зустрічі

Вітається ранок холодний зі мною
Своїм світло-сірим понуреним небом.
І вітер турботливий недовесною
Розгублено й спрагло чекає на тебе.

Ліричне мовчання німого бетону
Вбирає розтерті у спогади ночі.
І ось я, нарешті, посеред перону
Стрічаю твої наддовершені очі.

Вплітається радістю всесвіту спокій
І пульс усе більше вливається в швидкість,
Свідомість в безмежності щастя високо
Та страх вже загублений, щезлий, безликий.

Відродженим видихом краючи холод,
Пірнаючи в ніжність піднесеним рухом,
Витягую з простору чар твоїх солод
Й пронизуюсь наскрізь їх лагідним духом.

В тендітнім світанку святого рятунку,
В незламності віри у сяючу тишу
Згораю у палкості твого цілунку
Й навіки у щасті цім душу залишу.

Минатимуть дні та секунди нестримно,
Пролинуть усмІшки та миті сумні
І байдуже, сонячно в серці чи зимно
Найбільшою радістю будеш мені.