живу в пустелі, де водою слугує реальність
Тримаю ручку
вона не віддаляється
Теоретично
я можу так само тримати Тебе
Але ти не ручка
Відпускаю
Слово вдячності
на поталу чиємусь слуху
Аналогічно
можу відпустити Тебе
Та після відпускання слова
За серце не хапаюсь
чекаю ранку
але знову хапаюсь за серце,
бо і зустріч із Сонцем
доводиться чекати
Попрохаю у літа
щоб відправило пусті мрії на відпочинок
хочеться реальності
подаруйте мені Дотик
Куди я потрапив?
Шепіт вітру - це своєрідне ословеснення натхнення, яке приходить наче нізвідки і так само безслідно розчиняється у просторі. Якщо коротко - це мій творчий блог.
Олександр Мойсеюк
Про автора
Перші вірші були написані мною ще в шкільні роки. Для мене це було певного роду підготовкою, в той час вони несли трохи іншу функцію. Зараз я відчуваю що це відголос мого внутрішнього світу і емоційного ставлення.
За роки творчості: кілька разів надрукований в місцевій газеті, увійшов до числа молодих авторів збірки поезій "Під крилом у вірша", один з організаторів і ведучих творчого вечору "Містерії жовтня" в м. Чернівці, багаторазовий учасник поетичних та творчих вечорів в якості запрошеного гостя, в студентські роки лауреат "Міжуніверситетського поетичного вечору" в м. Києві.
Читати у
Змінити мову на
Російська