Ми

Просто звільнившись від арканів літа,
ховалися за вибудуваними мріями
і пірнали одне в одного видихами та голосом
...

Холодний вітер, небо в погляд ввібране,
Тендітних пальчиків в долоні відчуття
Ретельно ми в цій вічності підібрані
І в ці години загнані життям..

Пахучих трав до ніг ледь чутні дотики,
Знайомих квітів в серці терпкий щем
І видих в шию, надстійким наркотиком
По душі списом, в серденько мечем

Квітуча радість, близькості святішання,
Твоя тендітність, дотик, серця стук.
В моєму Ти бажанні тут залишена
У ритмі поля, неба, ніжних рук..

От-от впадеш у небо, та літаєш ще,
Просто бо хочеш, бо кохаєш злет,
Цей вільний вітер став Тобі пристанищем,
Вписав новий у спогади куплет

Мене ж скорила впевнено та солодко
В блаженну мить схилила до землі,
О, моє Сонце, найдорожче Золотко,
Рятунок в шторм і Зіронька в імлі…

Який же рай твої кохати видихи,
Ніжного голосу ковтати терпкий світ,
На твоїм личку радість світлу вишити,
І все новий виплекувать політ.



Y. B.