незважаючи на щойно спалене вереснем літо.
вже післязавтра земля буде всипана золотом,
простягнеться в тремтіння солодкого прагнення жити
повільно невблаганна ніч пронизує навколишність,
змішуючись з небом,
вростається у всеосяжну багряність квітучого небокраю...
я усміхаюся і живу в ці хвилини для тебе.
навколо мене зараз народжується літо й світає.
вітами гострих сутінків осінь не дістанеться свідомості
і кожен наступний рядок нашої реальності кохатиметься з непідвладним обставинам щастям
і кожен наступний твій рух наближатиме нас до невагомості,
і опале вже листя знову полине до дерева, здасться.
в
пиши дотиком в мої долоні цей місяць*я відішлю тобі його листом наступного року
він розкаже нам чиюсь душу шепотом смертного листя
та огорне яскравими барвами цю ніч темнооку
безодня, сповнена красою, на мить сховалася за твоїми повіками
і палке привітання наповнило вуста присмаком ромашкового чаю
для моєї перехворілої душі ти одна є дієвими ліками
я з тобою собі всі вагання й страхи пробачаю.
іще вчора болюче під шкірою ніч жила холодом
уже завтра лякатимусь темряви, скреготу й слави,
та сьогоднішніій день напуває моє серце солодом
і сьогодні важливе лиш. решта - відлуння уяви
* - відрізок часу
** - автор фотографій - Ольга Антонюк
Російська