Зашиті сни, потомлені повіки,
Затерті тугою хвилини до годин,
В Тобі той біль залишиться навіки
І от вже вкотре з небом я один.
Згублю свій слід десь в нетрях Твого міста,
Забуду гнів, незгоди й сірий страх.
Вечірня мла ця така свіжа й чиста,
Що тане ніжним смутком на руках..
Затнулось небо вкотре сірим плачем
І сотні сліз поринули до щік.
До сходу тулиться, маляточко неначе..
Та ніч вкладає спатоньки на бік..
І знову спокій, знову чисте серце
Живе для себе, ловлячи момент.
Знов тихо стука з ритмом в кілька герців
І ніжний світ наш не ламає вщент.
Навколо світло, ліхтарі, мовчанка.
І теплих митей колискових звук.
Це небо тут не житиме до ранку..
А місто крапель не сховає стук..
Все повертатимусь іще, хоч треба жити..
Іти на ви то ще ніхто не боронив
я Небо це весь вік буду любити,
А місто з Твоїм духом й поготів
Російська