крик душі
Я своїми віршами пітьму проганяю щоранку!
Я одним лише словом розвіюю грози і град!
Сію диво і щастя у всесвіті без перестанку,
Я рух місяця небом, я ночі ясний зорепад!
Я втішаю весни тихий сум ніжним запахом квітів
І від слів моїх тануть усі найлютіші сніги.
Я запалюю сонце в рожево-небесній блакиті!
Навіть, ненависть зрушити з серця мені до снаги!
Тільки порухом губ я хвороби зганяю і тугу,
І розвіює слабкість мій вписаний в вічність рядок,
Від моїх молитов не іде більше друг проти друга!
Моя воля й незламність світліша мільярдів зірок!
Я пишу по життях, я пишу по просидженій ночі,
Усі душі і мрії напам'ять я знаю дотла!
Я вже відаю все про старенькі бабусині очі...
Я відлуння землі, що життя нам і тіло дала!
Але все, у що працю вкладаю, терпіння і чари:
Щоб здоров'я і радість синочок рідненький знайшов.
Не поет я, не пісня, не з казки змальований старець...
Я не ангел, не Бог... Я - проста материнська любов.
Куди я потрапив?
Шепіт вітру - це своєрідне ословеснення натхнення, яке приходить наче нізвідки і так само безслідно розчиняється у просторі. Якщо коротко - це мій творчий блог.
Олександр Мойсеюк
Про автора
Перші вірші були написані мною ще в шкільні роки. Для мене це було певного роду підготовкою, в той час вони несли трохи іншу функцію. Зараз я відчуваю що це відголос мого внутрішнього світу і емоційного ставлення.
За роки творчості: кілька разів надрукований в місцевій газеті, увійшов до числа молодих авторів збірки поезій "Під крилом у вірша", один з організаторів і ведучих творчого вечору "Містерії жовтня" в м. Чернівці, багаторазовий учасник поетичних та творчих вечорів в якості запрошеного гостя, в студентські роки лауреат "Міжуніверситетського поетичного вечору" в м. Києві.
Читати у
Змінити мову на
Російська