Проміння весни

Проростає світанок яскравим промінням весни.
Прокидаються проліски, линучи нишком до світла.
Полишає земля свої вишиті затишком сни,
Щоби нова сторінка тепла і любові розквітла.

Шепіт вітру і тиша зливаються в ніжний потік,
Хижі холод і лід вже нарешті зазнали поразки.
Якби я призначав ідеальний новий Новий рік,
Неодмінно обрав би цей шепіт весняної казки!

І хоч зранку ще чутно колючі морозу слова,
Хоч старенький паркан з себе лише вдає охоронця,
Юний пролісок впевнено з днем заграва
Та відважно радіє обіймам весняного сонця.

Попри все, білий цвіт не стурбований плином часу.
Вільний теж від обов’язку бути корисним.
Основна перемога - щодня дарувати красу
І сміятися щиро під звуки пташиної пісні.

Я, як звично, несусь чергові здобувати вірші.
Пролітають наскрізь затурбовані побутом люди…
Зупинюся на мить і торкнуся цілунком душі
І весняним теплом знову ранок освячений буде.

Хай зі святом життя повернуться додому дива,
Розростеться любов у турботу і лагідність щиру,
Розквітає незламно Вкраїни краса вікова
І весна усміхнеться, огорнута крилами миру.