Нещадно вбиваєш каву
ЧашкАми, годинами, нервами
Безжалісно раниш радість
З короткими: сном і перервами
Три чашки тягучого диму
Насмішки абсурдного значення
Чи осінь чи весну чи зиму..
Я клясти все буду.? Побачимо
По небу сповзає твій погляд
За вогником, зіркою, місяцем
Ховаєш, закопуєш спогад.
От-от і дожевріє місто це.
Так легко, так солодко. Тиша.
Так гарно у спокій злітається.
Так лагідно мріється. Лише..
За "вчора" ніхто не покається...
Кричати, зневіритись.. Варто?
Дрочити без толку стараннями
Тягати зґвалтовлтовані жарти,
Розвітрені днями останніми..
Лишайся кавуй собі мовчки
Хай терпке минуле розсиплеться.
Я ж витиму лунко, по-вовчи..
А раптом це небом відіб'ється..